Рідна мова в рідній Україні

Мова – одне з найцінніших надбань, яке створили й залишили наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато скарбів, якими пишаємося й ми.

   21 лютого - Міжнародний день рідної мови.  Це відносно молоде свято, яке ввійшло у наш святковий календар лише у 1999 році. Головного метою відзначення цього свята є зміцнення державотворчої функції української мови.

   До цього дня вчителями української мови  та літератури Куванжи В.Г. та Михайленко І.С. проведено «диктант єдності».

   Учителем Куванжи В.Г. проведене свято «Вивчайте, любіть свою мову!» з метою виховання в учнів любові до української, гагаузької, болгарської, російської, молдовської мов, що лунають на території Ренійського району, патріотізму, гордості за свою Батьківщину. Під час заходу говорилося про те, що 2 листопада 2001 року Генеральна конференція ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію про культурну багатоманітність. Цей міжнародний документ мобілізує міжнародне співтовариство захищати нематеріальну спадщину, до якої відноситься й мова.  Свого роду передумовою для цього стало проголошення в листопаді 1999 року на загальній конференції ЮНЕСКО Міжнародного дня рідної мови, що відзначається 21 лютого з 2000 року з метою захисту лінгвістичної багатоманітності, збереження та розвитку мов, підвищення знань про мовні та культурні традиції різних народів. Цим було підкреслено унікальну цінність того заповітного скарбу, яким є мова кожного народу. У різних країнах світу люди сьогодні говорять на 6000 мовах. За останні три століття темпи вгасання або зникнення мов зростають з усією очевидністю, особливо це характерне для американського континенту й Австралії. На думку фахівців, рідна мова перебуває під загрозою зникнення, якщо в тому чи іншому співтоваристві її перестають вивчати більше 30% дітей.
   Наша держава, записавши в Конституції, що державною мовою в Україні є мова українська, разом із тим неухильно дбає про вільний розвиток національних самобутніх культур усіх народів, що живуть в Україні, про збереження й розвиток національних мов, як основного фактору само ідентифікації індивідуума. Любов і повага до української мови в демократичній Україні, безумовно, передбачає любов і повагу до мов усіх національних громад, які спільно живуть на нашій землі. Розмаїття мов, культур і традицій є нашим багатством і цивілізаційним надбанням. Забезпечення прав національних меншин, міжетнічна гармонія й солідарність є запорукою успіху єдиної політичної української нації.
   Ці питання особливо актуальні для Одещини, де проживають представники 133 національностей, у тому числі й тих, чиї мови та культури протягом тривалого часу були позбавлені можливостей розвитку. На півдні Одеської області розташований Ренійський район, який за своїм національним складом є багатонаціональним. У нашому районі проживають представники більше 20 національностей, серед яких найчисельнішими є такі: молдовани – 49%; українці – 18%;  росіяни – 17%;  болгари – 8%;  гагаузи -7%.

  Тож під час свята із вуст дітей лунали пісні, поезії, прітчі, легенди різних народів, що проживають на території нашого району.  Пригадали учні й  тернистий шлях розвитку державної мови.

  Тож сьогодні ще актуальніше звучить голос Василя Симоненка: «Без мови, без святості душі, без думки про завтрашній день немає громадянина».

   Поважаймо державну мову нашої країни, цінуймо, вивчаймо і не забуваймо мову свого народу. Будьмо патріотами Української держави.