16 лют. 2021
У закладі тривають заходи до ювілею української поетеси
25 лютого 2021 року виповнюється 150 років з дня народження видатної української поетеси, громадського діяча Лесі Українки
Народилася Лариса Петрівна Квітка-Косач 25 лютого 1871 року в м. Новоград-Волинському (тодішня територія Російської імперії), в сім'ї, як це прийнято нині називати, української інтелігенції. Адже мати - письменниця, що писала під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію та оповідання для дітей, добре знали на Україні), батько - високоосвічений поміщик, що надзвичайно любив літературу та живопис; дядько – Михайло Драгоманов - відомий вчений, громадський діяч, також добре знаний і шанований на Україні. Тому й не дивно, що Леся (саме так її називали вдома) була обдарованою, талановитою дитиною. Вона мала хист до музики – у віці 5 років почала складати маленькі музичні п'єси. Але справжнім покликанням і змістом життя для Лариси Петрівни можна вважати слово. Лесю Українку знають як поетесу, але вона писала і прозу, і неперевершені глибокі драматичні твори, що поставили її в ряд видатних художників слова, займалася перекладацькою діяльністю. Леся Українка була людиною енциклопедичних знань, вона знала багато європейських мов, включаючи і слов'янські - російську, польську, болгарську, а також давньогрецьку, латинську; у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник "Стародавня історія східних народів" – і це при тому, що освіту вона здобувала сама, вдома, за підтримки і допомоги матері.
Лесин біль, її хвороба – туберкульоз кісток, не скорила її сили духу, не змогла зламати прагнення до письменства, до високої духовності.
Була в Лесиному житті ще одна трагічна сторінка, пов’язана із нерозділеним коханням до Сергія Мержинського - досить відомого діяча соціал-демократичного руху. Цю історію мало хто знає, про неї не розповідають у школі. Але це ще один яскравий штрих до психологічного портрету Лесі як жінки, як людини. В останні тижні життя Сергія доглядала за ним саме Леся, знаючи при цьому, що в думках його зовсім інша жінка.
А відтак, зовсім не дивуєшся словам Івана Франка про Лесю Українку: "З часу Шевченкового "Поховайте та вставайте" Україна не чула такого сильного, гарячого і поетичного слова. Мимоволі думаєш, що ця хвора, слабка дівчина чи не єдиний мужчина на всю новочасну соборну Україну".
Тарас Шевченко, Іван Франко і Леся Українка – це та плеяда українських письменників, про яких знає, без перебільшення, кожен українець.
